позводити

позво́дити

-джу, -диш, док., перех.

1》 Звести вниз усіх чи багатьох.

2》 Допомогти встати, піднятися; підвести всіх чи багатьох.

3》 Спорудити, збудувати все чи багато чого-небудь. Позводити палаци.

4》 Привести, зібрати з різних місць в одне всіх чи багатьох.

5》 Наблизити одне до одного, з'єднати одне з одним (усіх чи багатьох, усе чи багато чого-небудь).

|| Стулити краї, сторони, кінці чого-небудь. Позводити кінці з кінцями.

6》 Привабити, спокусити всіх чи багатьох. Позводити з розуму.

7》 Підраховуючи, зробити підсумок, обчислити все чи багато чого-небудь. Позводити рахунки.

8》 Винищити, згубити всіх чи багатьох, усе чи багато чого-небудь.

|| Занапастити всіх чи багатьох, змарнувати все чи багато чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. позводити — позво́дити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позводити — ПОЗВО́ДИТИ, джу, диш, док. 1. кого. Звести вниз усіх або багатьох. Копронідос мусив брати кожного ченця під плечі й позводив їх з сходів, а потім повів по алеї (І. Нечуй-Левицький). 2. кого. Допомогти встати, піднятися; підвести всіх або багатьох.  Словник української мови у 20 томах
3. позводити — зво́дити / звести́ з ро́зуму (з ума́) кого. 1. Негативно впливаючи на психіку, викликати в когось почуття роздратування, гніву і т. ін.; доводити кого-небудь до божевілля.  Фразеологічний словник української мови
4. позводити — ПОЗВО́ДИТИ, джу, диш, док., перех. 1. Звести вниз усіх або багатьох. Копронідос мусив брати кожного ченця під плечі й позводив їх з сходів, а потім повів по алеї (Н.-Лев., III, 1956, 379). 2. Допомогти встати, піднятися; підвести всіх або багатьох.  Словник української мови в 11 томах
5. позводити — Позво́дити, -джу, -диш гл. То-же, что и звести, но о многихъ или многомъ. Заходилась тоді смерть біля песиголовців... чисто їх позводила з світу. Драг. 2. Усе наше добро позводив. Г. Барв. 473. Зажив собі Іван спокійненько, позводивши своїх ворогів. Чуб. II. 568.  Словник української мови Грінченка