позирнути

Позира́ти, -ра́ю, -єш

сов. в. позирну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Смотрѣть, посмотрѣть, глянуть. Да полядаю, да позираю да на ту чорну хмару. Мет. 85. Позирнувши на них гнівно, рече чоловікові. Єв. Мр. ІІІ. 5.

Значення в інших словниках

1. позирнути — позирну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позирнути — -ну, -неш, док. Однокр. до позирати 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позирнути — ПОЗИРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до позира́ти 1. Гафійка позирнула на батька прихильним оком (М. Коцюбинський); Вуйко позирнув до торби і вийняв нещасливий оловець [олівець] (І. Франко); Лука позирнув нахмурений (А.  Словник української мови у 20 томах
4. позирнути — ПОЗИРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до позира́ти 1. Гафійка позирнула на батька прихильним оком (Коцюб., II, 1955, 50); Вуйко позирнув до торби і вийняв нещасливий оловець [олівець] (Фр.  Словник української мови в 11 томах