позирнути
ПОЗИРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до позира́ти 1.
Гафійка позирнула на батька прихильним оком (Коцюб., II, 1955, 50);
Вуйко позирнув до торби і вийняв нещасливий оловець [олівець] (Фр., І, 1955, 247);
Лука позирнув нахмурений (Головко, І, 1957, 296);
Я вже не раз бачив, як вони, оті дельфіни, гралися в морі, переплигували з хвилі на хвилю, ніби спиналися навшпиньки, щоб позирнути, що воно робиться на березі (Збан., Мор. чайка, 1959, 105);
Парубок позирнув по крамниці, де б сісти, побачив ослона, сів (Гр., І, 1963, 441).
Словник української мови (СУМ-11)