позирнути
ПОЗИРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.
Однокр. до позира́ти 1.
Гафійка позирнула на батька прихильним оком (М. Коцюбинський);
Вуйко позирнув до торби і вийняв нещасливий оловець [олівець] (І. Франко);
Лука позирнув нахмурений (А. Головко);
Я вже не раз бачив, як вони, оті дельфіни, гралися в морі, переплигували з хвилі на хвилю, ніби спиналися навшпиньки, щоб позирнути, що воно робиться на березі (Ю. Збанацький);
Парубок позирнув по крамниці, де б сісти, побачив ослона, сів (Б. Грінченко).
Словник української мови (СУМ-20)