позиркувати
ПОЗИ́РКУВАТИ, ую, уєш, недок. Зиркати на кого-, що-небудь.
Стасик-переселенець теж тут, сидить осторонь, мовчки свердлить свердлом метал і лише зрідка позиркує на Лукію (Гончар, Тронка, 1963, 91);
Гулькнула [дівчина] за глиняники, а він усе ще позиркував туди, сподіваючись її вгледіти (Гуц., Скупана.., 1965,207).
Словник української мови (СУМ-11)