позолочувати

Позоло́чувати, -чую, -єш

сов. в. позолотити, -лочу, -тиш, гл. Золотить, позолотить. Що в голуба та сизая голова, а в голубки позолочувана. Мет. 26. Голубонько мій, коли б же ти жив, я б твої крила позолотила. Чуб. V. 246.

Значення в інших словниках

1. позолочувати — позоло́чувати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. позолочувати — -ую, -уєш, недок., позолотити і рідко позлотити, -очу, -отиш, док., перех. 1》 Покривати позолотою; фарбувати в золотий колір. 2》 Освітлюючи, надавати чому-небудь золотистого кольору, відтінку. 3》 перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позолочувати — ПОЗОЛО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОЗОЛОТИ́ТИ, рідко ПОЗЛОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док. 1. що. Покривати позолотою; фарбувати в золотий колір. – Посох треба позолотить, а змія зверху варто б для шику обсипати брильянтами... (І.  Словник української мови у 20 томах
4. позолочувати — ПРИКРАША́ТИ (ПРИКРА́ШУВАТИ) (додавати краси кому-, чому-небудь своєю появою, наявністю), ОЗДО́БЛЮВАТИ (ОЗДОБЛЯ́ТИ), ПРИХОРО́ШУВАТИ, ЗВЕСЕЛЯ́ТИ, ОБА́РВЛЮВАТИ, КРА́СИ́ТИ розм., ЗАКРА́ШУВАТИ (ЗАКРАША́ТИ) розм., РОЗКРА́ШУВАТИ розм., ОКРАША́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. позолочувати — Позоло́чувати, -чую, -чуєш; позолоти́ти, -лочу́, -ло́тиш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. позолочувати — ПОЗОЛО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОЗОЛОТИ́ТИ і рідко ПОЗЛОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док., перех. 1. Покривати позолотою; фарбувати в золотий колір. — Посох треба позолотить, а змія зверху варто б для шику обсипати брильянтами… (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах