позіхати

Позіха́ти, -ха́ю, -єш

гл.

1) Зѣвать. Протирав очі, позіхав, хрестячи рот за кожним разом. Левиц. І.

2) О вѣтрѣ: дуть по временамъ. Утомилась заверюха, де-де позіхає. Шевч.

Значення в інших словниках

1. позіхати — (втягати в себе повітря) зівати.  Словник синонімів Полюги
2. позіхати — позіха́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. позіхати — о. дерти рота, р. зівати; Р. зітхати; (полум'ям) дихати; (- вітер) повівати, подихати; (пусткою) зяяти.  Словник синонімів Караванського
4. позіхати — див. баритися  Словник синонімів Вусика
5. позіхати — -аю, -аєш, недок. 1》 Мимовільно глибоко вдихати повітря широко відкритим ротом і зразу ж видихати його (за бажання спати, за втоми і т. ін.). || рідко. Те саме, що зітхати 1). 2》 чим і без додатка, перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. позіхати — ПОЗІХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. Мимовільно глибоко вдихати повітря широко відкритим ротом і зразу ж видихати його (при бажанні спати, при втомі і т. ін.). – Стоїть [Копронідос] та позіхає ще й рота не затуляє долонею (І.  Словник української мови у 20 томах
7. позіхати — ЗЯ́ЯТИ (про отвір, яму, провалля — бути широко відкритим), ЗІЯ́ТИ, ГЛИБОЧІ́ТИ розм., ПОЗІВА́ТИ рідко, ПОЗІХА́ТИ рідко. На подвір'ї вже зяяли глибокі ями, деякі липи були розчахнуті, повсюди валялись гілля та тріски з дерев (Ю.  Словник синонімів української мови
8. позіхати — Позіха́ти, -ха́ю, -ха́єш, -ха́є  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. позіхати — ПОЗІХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. Мимовільно глибоко вдихати повітря широко відкритим ротом і зразу ж видихати його (при бажанні спати, при втомі і т. ін.). — Стоїть [Копронідос] та позіхає ще й рота не затуляє долонею (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах