позіхати

ЗЯ́ЯТИ (про отвір, яму, провалля — бути широко відкритим), ЗІЯ́ТИ, ГЛИБОЧІ́ТИ розм., ПОЗІВА́ТИ рідко, ПОЗІХА́ТИ рідко. На подвір'ї вже зяяли глибокі ями, деякі липи були розчахнуті, повсюди валялись гілля та тріски з дерев (Ю. Збанацький); Унизу просто перед очима шумував Дніпро, а збоку чорними безоднями зіяли ярки (М. Коцюбинський); Обіч глибочіло провалля (Н. Рибак); Долішня половина печі була відкрита і позівала темною.. пащекою (І. Франко); Дев'ятий грізний вал! У глибині якісь печери позіхали чорні (Леся Українка).

ПОЗІХА́ННЯ, ПО́ЗІХ, ЗІВО́К розм., ПОЗІХО́ТА розм. — Добрий ранок, — захрипло, після сну, вітається господар і випещеною рукою прикриває позіхання (М. Стельмах); (Шевчик:) У вас усі позіхають, і мене позіхи беруть, коли дивлюсь на вас. Чи не на дощ? (В. Мисик); Я став часто позіхать і, щоб не образити його, мусив ковтати зівки (В. Винниченко); Стрепенулась бурса; де ті й позіхоти поділися — аж очі засіяли: запахло роботою (С. Васильченко). — Пор. 1. позіха́ти.

ПОЗІХА́ТИ (мимоволі вдихати й одразу ж видихати повітря ротом), ЗІВА́ТИ розм. — Док.: позіхну́ти, зівну́ти. Коли він зненацька позіхав, то швиденько прикривав рота долонею (Т. Масенко); Очі застигли, мов скляні, рот судорожно зівав, не в силі виштовхнути слово (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. позіхати — (втягати в себе повітря) зівати.  Словник синонімів Полюги
2. позіхати — позіха́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. позіхати — о. дерти рота, р. зівати; Р. зітхати; (полум'ям) дихати; (- вітер) повівати, подихати; (пусткою) зяяти.  Словник синонімів Караванського
4. позіхати — див. баритися  Словник синонімів Вусика
5. позіхати — -аю, -аєш, недок. 1》 Мимовільно глибоко вдихати повітря широко відкритим ротом і зразу ж видихати його (за бажання спати, за втоми і т. ін.). || рідко. Те саме, що зітхати 1). 2》 чим і без додатка, перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. позіхати — ПОЗІХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. Мимовільно глибоко вдихати повітря широко відкритим ротом і зразу ж видихати його (при бажанні спати, при втомі і т. ін.). – Стоїть [Копронідос] та позіхає ще й рота не затуляє долонею (І.  Словник української мови у 20 томах
7. позіхати — Позіха́ти, -ха́ю, -ха́єш, -ха́є  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. позіхати — ПОЗІХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. Мимовільно глибоко вдихати повітря широко відкритим ротом і зразу ж видихати його (при бажанні спати, при втомі і т. ін.). — Стоїть [Копронідос] та позіхає ще й рота не затуляє долонею (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
9. позіхати — Позіха́ти, -ха́ю, -єш гл. 1) Зѣвать. Протирав очі, позіхав, хрестячи рот за кожним разом. Левиц. І. 2) О вѣтрѣ: дуть по временамъ. Утомилась заверюха, де-де позіхає. Шевч.  Словник української мови Грінченка