позіхання

ПОЗІХА́ННЯ, ПО́ЗІХ, ЗІВО́К розм., ПОЗІХО́ТА розм. — Добрий ранок, — захрипло, після сну, вітається господар і випещеною рукою прикриває позіхання (М. Стельмах); (Шевчик:) У вас усі позіхають, і мене позіхи беруть, коли дивлюсь на вас. Чи не на дощ? (В. Мисик); Я став часто позіхать і, щоб не образити його, мусив ковтати зівки (В. Винниченко); Стрепенулась бурса; де ті й позіхоти поділися — аж очі засіяли: запахло роботою (С. Васильченко). — Пор. 1. позіха́ти.

Значення в інших словниках

1. позіхання — позіха́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. позіхання — див. лінощі  Словник синонімів Вусика
3. позіхання — -я, с. Дія за знач. позіхати 1), 2), 4) і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. позіхання — ПОЗІХА́ННЯ, я, с. Дія за знач. позіха́ти 1, 2, 4 і звуки, утворювані цією дією. Розмова її часто переривалась позіханням (Леся Українка); Від позіхання аж роти людей боліли (Л. Мартович); * Образно. Чахкаючі удари мінометів .. губилися в важкому позіханні фортечних гармат-велетнів (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах
5. позіхання — ПОЗІХА́ННЯ, я, с. Дія за знач. позіха́ти 1, 2, 4 і звуки, утворювані цією дією. Розмова її часто переривалась позіханням (Л. Укр., III, 1952, 618); Від позіхання аж роти людей боліли (Март., Тв., 1954, 424); *Образно. Чахкаючі удари мінометів..  Словник української мови в 11 томах