позіхати —
-аю, -аєш, недок. 1》 Мимовільно глибоко вдихати повітря широко відкритим ротом і зразу ж видихати його (за бажання спати, за втоми і т. ін.). || рідко. Те саме, що зітхати 1). 2》 чим і без додатка, перен.
Великий тлумачний словник сучасної мови
позіхати —
ПОЗІХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. Мимовільно глибоко вдихати повітря широко відкритим ротом і зразу ж видихати його (при бажанні спати, при втомі і т. ін.). – Стоїть [Копронідос] та позіхає ще й рота не затуляє долонею (І.
Словник української мови у 20 томах
позіхати —
ЗЯ́ЯТИ (про отвір, яму, провалля — бути широко відкритим), ЗІЯ́ТИ, ГЛИБОЧІ́ТИ розм., ПОЗІВА́ТИ рідко, ПОЗІХА́ТИ рідко. На подвір'ї вже зяяли глибокі ями, деякі липи були розчахнуті, повсюди валялись гілля та тріски з дерев (Ю.
Словник синонімів української мови
позіхати —
ПОЗІХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. Мимовільно глибоко вдихати повітря широко відкритим ротом і зразу ж видихати його (при бажанні спати, при втомі і т. ін.). — Стоїть [Копронідос] та позіхає ще й рота не затуляє долонею (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
позіхати —
Позіха́ти, -ха́ю, -єш гл. 1) Зѣвать. Протирав очі, позіхав, хрестячи рот за кожним разом. Левиц. І. 2) О вѣтрѣ: дуть по временамъ. Утомилась заверюха, де-де позіхає. Шевч.
Словник української мови Грінченка