позіхати

Значення в інших словниках

1. позіхати — позіха́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. позіхати — о. дерти рота, р. зівати; Р. зітхати; (полум'ям) дихати; (- вітер) повівати, подихати; (пусткою) зяяти. Словник синонімів Караванського
3. позіхати — див. баритися Словник синонімів Вусика
4. позіхати — -аю, -аєш, недок. 1》 Мимовільно глибоко вдихати повітря широко відкритим ротом і зразу ж видихати його (за бажання спати, за втоми і т. ін.). || рідко. Те саме, що зітхати 1). 2》 чим і без додатка, перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. позіхати — ПОЗІХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. Мимовільно глибоко вдихати повітря широко відкритим ротом і зразу ж видихати його (при бажанні спати, при втомі і т. ін.). – Стоїть [Копронідос] та позіхає ще й рота не затуляє долонею (І. Словник української мови у 20 томах
6. позіхати — ЗЯ́ЯТИ (про отвір, яму, провалля — бути широко відкритим), ЗІЯ́ТИ, ГЛИБОЧІ́ТИ розм., ПОЗІВА́ТИ рідко, ПОЗІХА́ТИ рідко. На подвір'ї вже зяяли глибокі ями, деякі липи були розчахнуті, повсюди валялись гілля та тріски з дерев (Ю. Словник синонімів української мови
7. позіхати — Позіха́ти, -ха́ю, -ха́єш, -ха́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. позіхати — ПОЗІХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. Мимовільно глибоко вдихати повітря широко відкритим ротом і зразу ж видихати його (при бажанні спати, при втомі і т. ін.). — Стоїть [Копронідос] та позіхає ще й рота не затуляє долонею (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
9. позіхати — Позіха́ти, -ха́ю, -єш гл. 1) Зѣвать. Протирав очі, позіхав, хрестячи рот за кожним разом. Левиц. І. 2) О вѣтрѣ: дуть по временамъ. Утомилась заверюха, де-де позіхає. Шевч. Словник української мови Грінченка