позіхати

позіха́ти

-аю, -аєш, недок.

1》 Мимовільно глибоко вдихати повітря широко відкритим ротом і зразу ж видихати його (за бажання спати, за втоми і т. ін.).

|| рідко. Те саме, що зітхати 1).

2》 чим і без додатка, перен. Бути розкритим, показувати, виявляти глибочінь, провалля; зяяти (про отвір, печеру, рану і т. ін.).

|| чим. Обдавати чим-небудь.

3》 на що, перен. Те саме, що зазіхати.

4》 перен. Дути злегка або час від часу; повівати (про вітер).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

позіхати — (втягати в себе повітря) зівати. Словник синонімів Полюги
позіхати — позіха́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
позіхати — о. дерти рота, р. зівати; Р. зітхати; (полум'ям) дихати; (- вітер) повівати, подихати; (пусткою) зяяти. Словник синонімів Караванського
позіхати — див. баритися Словник синонімів Вусика
позіхати — ПОЗІХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. Мимовільно глибоко вдихати повітря широко відкритим ротом і зразу ж видихати його (при бажанні спати, при втомі і т. ін.). – Стоїть [Копронідос] та позіхає ще й рота не затуляє долонею (І. Словник української мови у 20 томах
позіхати — ЗЯ́ЯТИ (про отвір, яму, провалля — бути широко відкритим), ЗІЯ́ТИ, ГЛИБОЧІ́ТИ розм., ПОЗІВА́ТИ рідко, ПОЗІХА́ТИ рідко. На подвір'ї вже зяяли глибокі ями, деякі липи були розчахнуті, повсюди валялись гілля та тріски з дерев (Ю. Словник синонімів української мови
позіхати — Позіха́ти, -ха́ю, -ха́єш, -ха́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
позіхати — ПОЗІХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. Мимовільно глибоко вдихати повітря широко відкритим ротом і зразу ж видихати його (при бажанні спати, при втомі і т. ін.). — Стоїть [Копронідос] та позіхає ще й рота не затуляє долонею (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
позіхати — Позіха́ти, -ха́ю, -єш гл. 1) Зѣвать. Протирав очі, позіхав, хрестячи рот за кожним разом. Левиц. І. 2) О вѣтрѣ: дуть по временамъ. Утомилась заверюха, де-де позіхає. Шевч. Словник української мови Грінченка