покрикнути

Покри́кнути, -кну, -неш

гл. Вскрикнуть. Ой крикнув — покрикнув сильне багач молодий. Рудч. ЧП. 82. Так і покрикнули з жалю та з досади. МВ. І. 41. Справді? — покрикне панночка, зірвавшись з місця. МВ. (О. 1862. III. 48).

Значення в інших словниках

1. покрикнути — покри́кнути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. покрикнути — -ну, -неш, док. 1》 Те саме, що крикнути. || Голосно, збуджено вигукнути щось. 2》 на кого і без додатка. Крикнути на когось, примушуючи щось зробити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. покрикнути — ПОКРИ́КНУТИ, ну, неш, док. 1. Те саме, що кри́кнути. – Піду, мамо, прогуляюся. – Іди, доню. – Сама її за ворота провела та тоді вже услід, схаменулась, покрикнула: – Не барись довго, Марусе! (Марко Вовчок); // Голосно, збуджено вигукнути щось.  Словник української мови у 20 томах
4. покрикнути — ПОКРИ́КНУТИ, ну, неш, док. 1. Те саме, що кри́кнути. — Піду, мамо, прогуляюся. — Іди, доню. — Сама її за ворота провела та тоді вже услід, схаменулась, покрикнула: — Не барись довго, Марусе! (Вовчок, І, 1955, 212); // Голосно, збуджено вигукнути щось.  Словник української мови в 11 томах