покрикати

Покрика́ти, -ка́ю, -єш

гл. Кричать, покрикивать. І він кричить, покрикає. Мил. М. 38.

Значення в інших словниках

1. покрикати — покрика́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. покрикати — див. кричати  Словник синонімів Вусика
3. покрикати — див. покрикувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. покрикати — ПОКРИКА́ТИ див. покри́кувати.  Словник української мови у 20 томах
5. покрикати — КЕРУВА́ТИ ким, чим і без додатка (спрямовувати діяльність, роботу когось, чогось, бути на чолі кого-, чого-небудь), УПРАВЛЯ́ТИ, ПРОВА́ДИТИ (ПРОВО́ДИТИ) кого, що і без додатка, розм.; ПРАВИ́ТИ, ОРУ́ДУВАТИ розм., УРЯДУВА́ТИ розм. (перев.  Словник синонімів української мови
6. покрикати — ПОКРИКА́ТИ див. покри́кувати.  Словник української мови в 11 томах