покутниця

Покутниця, -ці

ж. Кающаяся, отбывающая покаяніе, эпитемію. К. МБ. XI. 157. Иди до тої Покутниці, шо щиро покутуї, Богу сі молит. Гн. II. 98.

Значення в інших словниках

1. покутниця — жін. до покутник  Словник церковно-обрядової термінології
2. покутниця — -і. Жін. до покутник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. покутниця — поку́тниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
4. покутниця — ПОКУ́ТНИЦЯ, і, ж., іст. Жін. до поку́тник. Підняла похилену голову, і зіниці блиснули вогнем. Перед отцем Григорієм стояла не смирна покутниця, а горда володарка (Б. Лепкий).  Словник української мови у 20 томах
5. покутниця — ПОКУ́ТНИЦЯ, і, ж., дорев. Жін. до поку́тник.  Словник української мови в 11 томах