покутній
Покутній, -я, -є
Находящійся возлѣ покутя. Покутня стіна. Мил. 171. Покутнє вікно. Вас. 193. Перейду я сінечки і оту покутню лаву, перебула поговори, перебуду й славу. Мет. 87. Під покутнім, віконечком як голубка гула. Чуб. V. 552.
2) Покаянный. Я з себе верету покутню зняв. К. ПС. 115.
Словник української мови Грінченка