покутній

ПОКУ́ТНІЙ, я, є. Який знаходиться на покутті чи біля покуття.

Як у хату увійшла, припала [Катря] на лаві, схилившись на покутнє віконечко (Вовчок, І, 1955, 218);

Бараболя.. спішить до своєї невеличкої кімнати, підіймає з покутнього косинця образ святої Ганни і дістає з-під нього кілька списаних цифрами аркушів (Стельмах, II, 1962, 279);

// Признач. для покуття.

Покутній вінок;

// Який здійснюється, відбувається і т. ін. на покутті.

На однім крилі [стола] й на другім розмова ішла тихше; а все ж на веселих обличчях гостей можна було помітити, що покутня радість крайком зачепила й їх (Мирний, II, 1954, 277);

*Образно. Зачинилось в Україні Покутнє віконце, Заховалось під землею Українське сонце. Умер кобзар! (Пісні та романси.., II, 1956, 136).

Значення в інших словниках

1. покутній — Покаянний; (- місце в хаті) біля покуття.  Словник синонімів Караванського
2. покутній — -я, -є. Який знаходиться на покутті чи біля покуття. || Признач. для покуття. Покутній вінок. || Який здійснюється, відбувається і т. ін. на покутті.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. покутній — поку́тній прикметник від: по́куття  Орфографічний словник української мови
4. покутній — ПОКУ́ТНІЙ, я, є. Який знаходиться на покутті чи біля покуття. Як у хату увійшла, припала [Катря] на лаві, схилившись на покутнє віконечко (Марко Вовчок); Бараболя ..  Словник української мови у 20 томах
5. покутній — По́ку́тній, -ня, -нє  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. покутній — Покутній, -я, -є Находящійся возлѣ покутя. Покутня стіна. Мил. 171. Покутнє вікно. Вас. 193. Перейду я сінечки і оту покутню лаву, перебула поговори, перебуду й славу. Мет. 87. Під покутнім, віконечком як голубка гула. Чуб. V. 552. 2) Покаянный. Я з себе верету покутню зняв. К. ПС. 115.  Словник української мови Грінченка