покуття
ПО́КУТТЯ, я, с. В українській селянській хаті — куток, розміщений по діагоналі від печі, та місце біля нього.
[Тиміш:] Милості просимо в господу… Дуже, дуже раді, що завітали. Сідайте на покуття (Кроп., IV, 1949, 244);
На покутті посадили найдорожчого гостя— сивого інженера, який приїхав останнім (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 32).
Словник української мови (СУМ-11)