покінчати

Покінча́ти, -ча́ю, -єш

гл. Окончить (во множествѣ).

Значення в інших словниках

1. покінчати — -аю, -аєш, док., перех. Закінчити багато чого (одне за одним). || Закінчити що-небудь у кілька заходів; у різний час (про всіх чи багатьох).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. покінчати — покінча́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. покінчати — ПОКІНЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. Закінчити багато чого (одне за одним). [Старшина:] Ехе-хе! Діла, діла! Коли-то ти їх покінчаєш? (І.  Словник української мови у 20 томах
4. покінчати — ПОКІНЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Закінчити багато чого (одне за одним). [Старшина:] Ехе-хе! Діла, діла! Коли-то ти їх покінчаєш? (К.-Карий, І, 1960, 38); Я і других не менше цікавих для мене робот [робіт] не покінчала (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах