покінчати
ПОКІНЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Закінчити багато чого (одне за одним).
[Старшина:] Ехе-хе! Діла, діла! Коли-то ти їх покінчаєш? (К.-Карий, І, 1960, 38);
Я і других не менше цікавих для мене робот [робіт] не покінчала (Л. Укр., V, 1956, 256);
// Закінчити що-небудь у кілька прийомів; у різний час (про всіх або багатьох).
— Ви ось по десять класів покінчали, проте й досі не знаєте, що раніше з’ явилось в природі: курка чи оце яйце? (Гончар, Тронка, 1963, 119).
Словник української мови (СУМ-11)