покінчати
ПОКІНЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.
Закінчити багато чого (одне за одним).
[Старшина:] Ехе-хе! Діла, діла! Коли-то ти їх покінчаєш? (І. Карпенко-Карий);
Я і других не менше цікавих для мене робот [робіт] не покінчала (Леся Українка);
// Закінчити що-небудь у кілька прийомів; у різний час (про всіх або багатьох).
– Ви ось по десять класів покінчали, проте й досі не знаєте, що раніше з' явилось в природі: курка чи оце яйце? (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)