покінчений
ПОКІ́НЧЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до покінчи́ти.
Я згодився. Як бачите, справа покінчена (М. Коцюбинський);
Скілько вже в мене є початого, та не покінченого? (Панас Мирний);
// покі́нчено, безос. пред.
Коли з пришиванням .. було покінчено, всіх жінок з сьомого вагона зібрали в колону і повели широкою вулицею (А. Хижняк);
З Харковом, з інститутом, з чистою наукою покінчено надовго – не на один рік (Ю. Шовкопляс);
Давно покінчено з війною, немало днів пройшло з тих пір (І. Гончаренко).
Словник української мови (СУМ-20)