покінчений

покі́нчений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до покінчити.

|| покінчено, безос. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. покінчений — покі́нчений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. покінчений — ПОКІ́НЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до покінчи́ти. Я згодився. Як бачите, справа покінчена (М. Коцюбинський); Скілько вже в мене є початого, та не покінченого? (Панас Мирний); // покі́нчено, безос. пред. Коли з пришиванням ..  Словник української мови у 20 томах
3. покінчений — ПОКІ́НЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до покінчи́ти. Я згодився. Як бачите, справа покінчена (Коцюб., III, 1956, 363); Скілько вже в мене є початого, та не покінченого? (Мирний, V, 1955, 341); // покі́нчено, безос. присудк. сл. Коли з пришиванням..  Словник української мови в 11 томах