половити

Половити, -влю́, -виш

гл. Поймать; переловить, выловить. Взяли коника половили. Чуб. V. 799. Коли б половили щуку велику. Рудч. Ск. І. 81. Як рибу в сак, половив. Ном. № 1649. Чи половила вже курчата? Харьк.

---------------

Половити, -влю, -виш

гл. Сметывать, сшивать на живую нитку. Шух. І. 153.

Значення в інших словниках

1. половити — I пол`овити-влю, -виш, недок., перех., зах. Зшивати нашвидкуруч. II полов`ити-ловлю, -ловиш; мн. половлять; док., перех. 1》 Зловити всіх чи багатьох. 2》 Ловити якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. половити — полови́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. половити — ПОЛОВИ́ТИ, ловлю́, ло́виш; мн. поло́влять; док., кого. 1. Зловити всіх або багатьох. Дяк і паламар половили всіх ворон і прив'язали кожній до ноги довгий мотузок, кінець якого тримав панотець (з казки); Погоничі половили коней і позапрягали (І.  Словник української мови у 20 томах
4. половити — ПОЛОВИ́ТИ, ловлю́, ло́виш; мн. поло́влять; док., перех. 1. Зловити всіх або багатьох. Дяк і паламар половили всіх ворон і прив’язали кожній до ноги довгий мотузок, кінець якого тримав панотець (Казки Буковини..  Словник української мови в 11 томах