половити

ПОЛОВИ́ТИ, ловлю́, ло́виш; мн. поло́влять; док., кого.

1. Зловити всіх або багатьох.

Дяк і паламар половили всіх ворон і прив'язали кожній до ноги довгий мотузок, кінець якого тримав панотець (з казки);

Погоничі половили коней і позапрягали (І. Нечуй-Левицький).

2. Ловити якийсь час.

Данько Яресько, добувшись до води, одразу шубовснув купатися, шкодуючи, що не захопив рибальської снасті, а то ще міг би й риби половити (О. Гончар);

В уяві виникає та річка, що ось зараз за училищем, де під час великої перерви або після занять можна скупатися, повудити рибу, половити раків (І. Багмут).

Значення в інших словниках

1. половити — I пол`овити-влю, -виш, недок., перех., зах. Зшивати нашвидкуруч. II полов`ити-ловлю, -ловиш; мн. половлять; док., перех. 1》 Зловити всіх чи багатьох. 2》 Ловити якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. половити — полови́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. половити — ПОЛОВИ́ТИ, ловлю́, ло́виш; мн. поло́влять; док., перех. 1. Зловити всіх або багатьох. Дяк і паламар половили всіх ворон і прив’язали кожній до ноги довгий мотузок, кінець якого тримав панотець (Казки Буковини..  Словник української мови в 11 томах
4. половити — Половити, -влю́, -виш гл. Поймать; переловить, выловить. Взяли коника половили. Чуб. V. 799. Коли б половили щуку велику. Рудч. Ск. І. 81. Як рибу в сак, половив. Ном. № 1649. Чи половила вже курчата? Харьк. --------------- Половити, -влю, -виш гл. Сметывать, сшивать на живую нитку. Шух. І. 153.  Словник української мови Грінченка