положитися

Положи́тися, -жу́ся, -жишся

гл.

1) Лечь. Чуб. II. 410. В Вифлеємі народився, там у яслах положився. Чуб. V. 328. Спать з тобою положусь. Чуб. V. 8.

2) Отелиться. Положилася корова. Камен. у.

Значення в інших словниках

1. положитися — I -ложуся, -ложишся, док., розм. 1》 Те саме, що лягти. || у сполуч. з інфін. 2》 перен., на кого, що, рідко. Понадіятися, покластися на кого-, що-небудь; довіритися комусь, чомусь. II -ложиться, док., діал. Отелитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. положитися — положи́тися 1 дієслово доконаного виду лягти розм. положи́тися 2 дієслово доконаного виду отелитися діал.  Орфографічний словник української мови
3. положитися — ПОЛОЖИ́ТИСЯ¹, ложу́ся, ло́жишся, док., розм. 1. Те саме, що лягти́. Серед ночі захропів пан; Іван пробудився, Із'їв собі цілу гуску, Та й знов положився (С.  Словник української мови у 20 томах
4. положитися — положи́тися лягти (ст): Хотів положитися на своєму тапчані й лежати. Лежати з відчиненими очима й дивитися в порожнечу (Нижанківський)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. положитися — ДОВІРЯ́ТИ кому (ставитися до когось із довір'ям), ДОВІРЯ́ТИСЯ, ВІ́РИТИ, ЙНЯ́ТИ ВІ́РУ (ВІ́РИ), ПОКЛАДА́ТИСЯ на кого, ЗВІРЯ́ТИСЯ на кого, НАДІ́ЯТИСЯ на кого; ВВІРЯ́ТИ (УВІРЯ́ТИ) кому, на кого, ВВІРЯ́ТИСЯ (УВІРЯ́ТИСЯ), СПУСКА́ТИСЯ на кого, розм.  Словник синонімів української мови
6. положитися — ПОЛОЖИ́ТИСЯ¹, ложу́ся, ло́жишся, док., розм. 1. Те саме, що лягти́. Серед ночі захропів пан; Іван пробудився, Із’їв собі цілу гуску, Та й знов положився (Ру-дан., Тв.  Словник української мови в 11 томах