положитися

положи́тися

I -ложуся, -ложишся, док., розм.

1》 Те саме, що лягти.

|| у сполуч. з інфін.

2》 перен., на кого, що, рідко. Понадіятися, покластися на кого-, що-небудь; довіритися комусь, чомусь.

II -ложиться, док., діал.

Отелитися.

Значення в інших словниках

1. положитися — положи́тися 1 дієслово доконаного виду лягти розм. положи́тися 2 дієслово доконаного виду отелитися діал.  Орфографічний словник української мови
2. положитися — ПОЛОЖИ́ТИСЯ¹, ложу́ся, ло́жишся, док., розм. 1. Те саме, що лягти́. Серед ночі захропів пан; Іван пробудився, Із'їв собі цілу гуску, Та й знов положився (С.  Словник української мови у 20 томах
3. положитися — положи́тися лягти (ст): Хотів положитися на своєму тапчані й лежати. Лежати з відчиненими очима й дивитися в порожнечу (Нижанківський)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. положитися — ДОВІРЯ́ТИ кому (ставитися до когось із довір'ям), ДОВІРЯ́ТИСЯ, ВІ́РИТИ, ЙНЯ́ТИ ВІ́РУ (ВІ́РИ), ПОКЛАДА́ТИСЯ на кого, ЗВІРЯ́ТИСЯ на кого, НАДІ́ЯТИСЯ на кого; ВВІРЯ́ТИ (УВІРЯ́ТИ) кому, на кого, ВВІРЯ́ТИСЯ (УВІРЯ́ТИСЯ), СПУСКА́ТИСЯ на кого, розм.  Словник синонімів української мови
5. положитися — ПОЛОЖИ́ТИСЯ¹, ложу́ся, ло́жишся, док., розм. 1. Те саме, що лягти́. Серед ночі захропів пан; Іван пробудився, Із’їв собі цілу гуску, Та й знов положився (Ру-дан., Тв.  Словник української мови в 11 томах
6. положитися — Положи́тися, -жу́ся, -жишся гл. 1) Лечь. Чуб. II. 410. В Вифлеємі народився, там у яслах положився. Чуб. V. 328. Спать з тобою положусь. Чуб. V. 8. 2) Отелиться. Положилася корова. Камен. у.  Словник української мови Грінченка