полоник

Поло́ник, -ка

м.

1) Разливная ложка, большая ложка. Шух. І. 250. Замішався, як полоник межи ложками. Ном. № 7936.

2) Головастикъ.

Значення в інших словниках

1. полоник — -а, ч., рідко. Те саме, що ополоник 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. полоник — поло́ник іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
3. полоник — ПОЛО́НИК, а, ч., рідко. Те саме, що ополо́ник¹. Стоїть борщ у нього перед очима в великій макітрі, а в нім застромлена ложка, як коли то й полоник (Л. Мартович). ◇ (1) Як поло́ник між ло́жками, зі сл. заміша́тися, потрапля́ти і т. ін.  Словник української мови у 20 томах
4. полоник — як поло́ник між ло́жками, зі сл. заміша́тися, потрапля́ти і т. ін. Не в своє середовище, між чужих. Замішався, як полоник між ложками (Укр.. присл..).  Фразеологічний словник української мови
5. полоник — ОПОЛО́НИК (велика ложка, якою насипають рідку страву), ЧЕРПА́К, ПОЛО́НИК рідше, ВАРЕ́ХА діал., ВАРИ́ШКА діал. У казанах кип'ячу смолу ополониками мішали (Г.  Словник синонімів української мови
6. полоник — Поло́ник і ополо́ник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. полоник — ПОЛО́НИК, а, ч., рідко. Те саме, що ополо́ник 1. Стоїть борщ у нього перед очима в великій макітрі, а в нім застромлена ложка, як коли то й полоник (Март., Тв., 1954, 36).  Словник української мови в 11 томах