полоник
ПОЛО́НИК, а, ч., рідко.
Те саме, що ополо́ник¹.
Стоїть борщ у нього перед очима в великій макітрі, а в нім застромлена ложка, як коли то й полоник (Л. Мартович).
◇ (1) Як поло́ник між ло́жками, зі сл. заміша́тися, потрапля́ти і т. ін. – не в своє середовище, між чужих.
Замішався, як полоник між ложками (прислів'я).
Словник української мови (СУМ-20)