полюддя

Полю́ддя, -дя

с. Полюдье, обѣздъ для собиранія дани съ народа и самая дань эта. Варяг, що на полюддя з города вийшов. К. (О. 1861. II. 228).

Значення в інших словниках

1. полюддя — -я, с. У давній Русі – збирання князем із дружиною або його представниками данини з підлеглого населення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. полюддя — полю́ддя іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
3. полюддя — ПОЛЮ́ДДЯ, я, с. У стародавній Русі – збирання князем з дружиною або його представниками данини з підлеглого населення. Походи князів з дружинами за даниною називалися полюддям (з наук. літ.); Реформа Ольги в середині Х ст.  Словник української мови у 20 томах
4. полюддя — Полю́ддя, -ддя, -ддю, -ддям  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. полюддя — ПОЛЮ́ДДЯ, я, с. У стародавній Русі — збирання князем з дружиною або його представниками данини з підлеглого населення. Походи князів з дружинами за даниною називалися полюддям (Іст. УРСР, І, 1953, 51); Реформа Ольги в середині Х ст.  Словник української мови в 11 томах