полюддя
ПОЛЮ́ДДЯ, я, с. У стародавній Русі — збирання князем з дружиною або його представниками данини з підлеглого населення.
Походи князів з дружинами за даниною називалися полюддям (Іст. УРСР, І, 1953, 51);
Реформа Ольги в середині Х ст. скасувала хижацьке полюддя і встановила нормовану феодальну ренту (Наука.., 9, 1968, 10).
Словник української мови (СУМ-11)