полювач

ПОЛЮВА́Ч, а́, ч., рідко. Те саме, що мисли́вець.

Він теж хоче бути полювачем за скальпами! (Смолич, Дитинство, 1937, 69).

Значення в інших словниках

1. полювач — -а, ч., рідко. Те саме, що мисливець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. полювач — полюва́ч іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
3. полювач — ПОЛЮВА́Ч, а́, ч., рідко. Те саме, що мисли́вець. Він теж хоче бути полювачем за скальпами! (Ю. Смолич).  Словник української мови у 20 томах
4. полювач — МИСЛИ́ВЕЦЬ (той, хто займається, захоплюється мисливством), МИСЛИ́ВИЙ розм., ПОЛЮВА́Ч розм.; ЛОВЕ́ЦЬ, ПІЙМА́Ч розм. (перев. той, хто ловить звіра, птахів); ЗВІРОЛО́В (перев.  Словник синонімів української мови