полюддя
ПОЛЮ́ДДЯ, я, с.
У стародавній Русі – збирання князем з дружиною або його представниками данини з підлеглого населення.
Походи князів з дружинами за даниною називалися полюддям (з наук. літ.);
Реформа Ольги в середині Х ст. скасувала хижацьке полюддя і встановила нормовану феодальну ренту (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)