поляк
Поля́к, -ка
м. Полякъ. До поляків не ходимо на жадну пораду. ЕЗ. V. 242. ум. поляченько, нѣсколько презрительно: полячок. Хвалилися поляченьки, що вни звоювали. АД. II. 39. Зріклисмося... і тих панків, тих полячків, котрії з нас жили. ЕЗ. V. 242.
Словник української мови Грінченка