поляк —
див. поляки.
Великий тлумачний словник сучасної мови
поляк —
поля́к іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
поляк —
ПОЛЯ́К див. поля́ки.
Словник української мови у 20 томах
поляк —
син. бзденик, зденек, подляк, пшек.
Словник жарґонної лексики української мови
поляк —
ПО́ЛЬСЬКИЙ, ЛЯ́СЬКИЙ іст., ЛЯ́ДСЬКИЙ діал. Козаки кинулись і швидко наздогнали польське військо (І. Нечуй-Левицький); Відчиняйте замку брами, Ляська піснь в нім загуде (пісня); Тут бивсь норман, і лядський Болеслав Щербив меча об Золоті ворота (М. Зеров).
Словник синонімів української мови
поляк —
ПОЛЯ́К див. поля́ки.
Словник української мови в 11 томах
поляк —
Поля́к, -ка м. Полякъ. До поляків не ходимо на жадну пораду. ЕЗ. V. 242. ум. поляченько, нѣсколько презрительно: полячок. Хвалилися поляченьки, що вни звоювали. АД. II. 39. Зріклисмося... і тих панків, тих полячків, котрії з нас жили. ЕЗ. V. 242.
Словник української мови Грінченка