полянка

Поля́на, -ни

ж. = полявина. Зміев. у. Од сих печер полою розляглась чимала поляна, оточена лісом і густою зарослею чагарника. Стор. МПр. 128. Вийшов на чистий пляць, на поляну, сів на оддишку. Чуб. II. 594. ум. поля́нка, поляночка. Чуб. V. 477.

Значення в інших словниках

1. полянка — див. галявина  Словник синонімів Вусика
2. полянка — I див. поляни. II -и, ж. Зменш.-пестл. до поляна.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. полянка — поля́нка 1 іменник жіночого роду, істота представниця племені полян іст. поля́нка 2 іменник жіночого роду поляна  Орфографічний словник української мови
4. полянка — ПОЛЯ́НКА¹ див. поля́ни. ПОЛЯ́НКА², и, ж. Зменш.-пестл. до поля́на. По полянках висипався ряст (Марко Вовчок); На сонячній плямі полянки, що закралась в похмуре царство смерек, скакав біленький хлопчик (М.  Словник української мови у 20 томах
5. полянка — ПОЛЯ́НКА¹ див. поля́ни. ПОЛЯ́НКА², и, ж. Зменш.-пестл. до поля́на. По полянках висипався ряст (Вовчок, VI, 1956, 311); На сонячній плямі полянки, що закралась в похмуре царство смерек, скакав біленький хлопчик (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах