полянка
ПОЛЯ́НКА¹ див. поля́ни.
ПОЛЯ́НКА², и, ж. Зменш.-пестл. до поля́на.
По полянках висипався ряст (Вовчок, VI, 1956, 311);
На сонячній плямі полянки, що закралась в похмуре царство смерек, скакав біленький хлопчик (Коцюб., II, 1955, 309);
Вийшли діти на полянку, на полянку лісову, відпочинути до ранку полягали на траву (Забіла, Одна сім’я, 1950, 105).
Словник української мови (СУМ-11)