полянка
ПОЛЯ́НКА¹ див. поля́ни.
ПОЛЯ́НКА², и, ж.
Зменш.-пестл. до поля́на.
По полянках висипався ряст (Марко Вовчок);
На сонячній плямі полянки, що закралась в похмуре царство смерек, скакав біленький хлопчик (М. Коцюбинський);
Вийшли діти на полянку, на полянку лісову, відпочинути до ранку полягали на траву (Н. Забіла).
Словник української мови (СУМ-20)