Значення в інших словниках
-
поминальник —
помина́льник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
поминальник —
1. Особа, що бере участь у поминанні; 2. див. пом'яник
Словник церковно-обрядової термінології
-
поминальник —
-а, ч. 1》 Книжечка або зошит із списком імен для поминання їх у церкві. 2》 розм. Учасник поминок.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
поминальник —
ПОМИНА́ЛЬНИК, а, ч. 1. Книжечка або зошит із списком імен переважно для поминання їх у церкві. Хто його зна, де він брав ті прізвища! Неначе зумисне позаписував їх у своєму .. поминальникові (І. Нечуй-Левицький). 2. розм. Учасник поминок.
Словник української мови у 20 томах
-
поминальник —
Помина́льник, -ка; -ники, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
поминальник —
ПОМИНА́ЛЬНИК, а, ч. 1. Книжечка або зошит із списком імен для поминання їх у церкві. Хто його зна, де він брав ті прізвища! Неначе зумисне позаписував їх у своєму дурному поминальникові (Н.-Лев., IV, 1956, 312). 2. розм. Учасник поминок.
Словник української мови в 11 томах