поминальник
ПОМИНА́ЛЬНИК, а, ч.
1. Книжечка або зошит із списком імен переважно для поминання їх у церкві.
Хто його зна, де він брав ті прізвища! Неначе зумисне позаписував їх у своєму .. поминальникові (І. Нечуй-Левицький).
2. розм. Учасник поминок.
З кладовища поверталися сумними табунцями, стиха розмовляючи. Поминальників було небагато, всі вмістилися за одним столом (Ю. Мушкетик);
Коло поминальників роїлася дітвора. Одного [хлопця] .. привели до столу. – Оце сиротинка (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)