1. Словник української мови у 20 томах

поминальник

ПОМИНА́ЛЬНИК, а, ч.

1. Книжечка або зошит із списком імен переважно для поминання їх у церкві.

Хто його зна, де він брав ті прізвища! Неначе зумисне позаписував їх у своєму .. поминальникові (І. Нечуй-Левицький).

2. розм. Учасник поминок.

З кладовища поверталися сумними табунцями, стиха розмовляючи. Поминальників було небагато, всі вмістилися за одним столом (Ю. Мушкетик);

Коло поминальників роїлася дітвора. Одного [хлопця] .. привели до столу. – Оце сиротинка (О. Довженко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поминальник — помина́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. поминальник — 1. Особа, що бере участь у поминанні; 2. див. пом'яник Словник церковно-обрядової термінології
  3. поминальник — -а, ч. 1》 Книжечка або зошит із списком імен для поминання їх у церкві. 2》 розм. Учасник поминок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. поминальник — Помина́льник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. поминальник — ПОМИНА́ЛЬНИК, а, ч. 1. Книжечка або зошит із списком імен для поминання їх у церкві. Хто його зна, де він брав ті прізвища! Неначе зумисне позаписував їх у своєму дурному поминальникові (Н.-Лев., IV, 1956, 312). 2. розм. Учасник поминок. Словник української мови в 11 томах
  6. поминальник — Поминальник, -ка м. Синодикъ. Словник української мови Грінченка