поморхлий — Словник української мови Грінченка

поморхлий — помо́рхлий дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
поморхлий — -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до поморхнути. 2》 у знач. прикм. Який утратив пружність, свіжість; зів'ялий, поморщений. Великий тлумачний словник сучасної мови
поморхлий — ПОМО́РХЛИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. акт. до помо́рхнути. Після перших морозів листя поморхле, поруділе. 2. у знач. прикм. Який утратив пружність, свіжість; зів'ялий, поморщений. Гніздо своє мощу на старих поморхлих дубах (Сл. Словник української мови у 20 томах
поморхлий — ПОМО́РХЛИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до помо́рхнути. 2. у знач. прикм. Який утратив пружність, свіжість; зів’ялий, поморщений. Гніздо своє мощу на старих поморхлих дубах (Сл. Гр.); Ісен-Джан, уже звівши свої поморхлі руки до неба.. Словник української мови в 11 томах