поморхлий

помо́рхлий

-а, -е, розм.

1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до поморхнути.

2》 у знач. прикм. Який утратив пружність, свіжість; зів'ялий, поморщений.

Значення в інших словниках

1. поморхлий — помо́рхлий дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. поморхлий — ПОМО́РХЛИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. акт. до помо́рхнути. Після перших морозів листя поморхле, поруділе. 2. у знач. прикм. Який утратив пружність, свіжість; зів'ялий, поморщений. Гніздо своє мощу на старих поморхлих дубах (Сл.  Словник української мови у 20 томах
3. поморхлий — ПОМО́РХЛИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до помо́рхнути. 2. у знач. прикм. Який утратив пружність, свіжість; зів’ялий, поморщений. Гніздо своє мощу на старих поморхлих дубах (Сл. Гр.); Ісен-Джан, уже звівши свої поморхлі руки до неба..  Словник української мови в 11 томах
4. поморхлий — Поморхлий, -а, -е Сморщившійся.  Словник української мови Грінченка