поморхлий

ПОМО́РХЛИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. акт. до помо́рхнути.

Після перших морозів листя поморхле, поруділе.

2. у знач. прикм. Який утратив пружність, свіжість; зів'ялий, поморщений.

Гніздо своє мощу на старих поморхлих дубах (Сл. Б. Грінченка);

Ісен-Джан, уже звівши свої поморхлі руки до неба.., озирнувся різкіше, ніж дозволяв йому прожитий вік (Іван Ле).

Значення в інших словниках

1. поморхлий — помо́рхлий дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. поморхлий — -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до поморхнути. 2》 у знач. прикм. Який утратив пружність, свіжість; зів'ялий, поморщений.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поморхлий — ПОМО́РХЛИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до помо́рхнути. 2. у знач. прикм. Який утратив пружність, свіжість; зів’ялий, поморщений. Гніздо своє мощу на старих поморхлих дубах (Сл. Гр.); Ісен-Джан, уже звівши свої поморхлі руки до неба..  Словник української мови в 11 томах
4. поморхлий — Поморхлий, -а, -е Сморщившійся.  Словник української мови Грінченка