понабурковувати

Понабурко́вувати, -вую, -єш

гл. Намести снѣгу. Он дивись, як понабурковувало коло хати. Екатер. у. Слов. Д. Эварн.

Значення в інших словниках

1. понабурковувати — ПОНАБУРКО́ВУВАТИ, ує, док., чого, безос., розм. Накидати, намести багато, у великій кількості (снігу). Понабурковувало снігу.  Словник української мови у 20 томах