понависати

Понависа́ти, -са́ю, -єш

гл.

1) Нависнуть (во множествѣ). Сіно дощовою водою понесло, так воно на плотах понависало. Зміев. у.

2) Быть завѣшену, закрыть чѣмъ либо нависшимъ. Та вже тая доріженька терном заросла, терном заросла, пилом припала, червоною та калиною понависала. Чуб. V. 752. см. позависати.

Значення в інших словниках

1. понависати — понависа́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. понависати — і понадвисати, -ає, -аємо, -аєте, док. 1》 Нависнути (про якусь кількість чого-небудь). || чим. Звісити багато чого-небудь. 2》 Тримаючись за що-небудь, повиснути (про багатьох).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. понависати — ПОНАВИСА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док. 1. Нависнути (про якусь кількість чого-небудь). – Я часто вже крізь тин очима попасав, Який чудовий плід там скрізь понависав (І. Франко); Джеря був сивий, аж білий.  Словник української мови у 20 томах
4. понависати — Понависа́ти, -са́ємо, звич. мн. понадвиса́ти = понависа́ти  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. понависати — ПОНАВИСА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док. 1. Нависнути (про якусь кількість чого-небудь). — Я часто вже крізь тин очима попасав, Який чудовий плід там скрізь понависав (Фр., XIII, 1954, 377); Джеря був сивий, аж білий.  Словник української мови в 11 томах