понамінювати

Понамінювати, -нюю, -єш

гл. Намѣнять (во множествѣ). Щетинник усячини понамінює: і полотна, і щетини, і яєць, а тоді в городі й продає. Славяносерб. у.

Значення в інших словниках

1. понамінювати — понамі́нювати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. понамінювати — -юю, -юєш, док., перех. Наміняти багато чогось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. понамінювати — ПОНАМІ́НЮВАТИ, юю, юєш, док., чого. Наміняти багато чогось. Щетинник усячини понамінює: і полотна, і щетини, і яєць (Сл. Б. Грінченка); Зависливо дивиться [Іцик] на ножики, перстені [персні] та скиндячки, що понамінювали інші [діти] (І.  Словник української мови у 20 томах
4. понамінювати — ПОНАМІ́НЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. Наміняти багато чогось. Щетинник усячини понамінює: і полотна, і щетини, і яєць (Сл. Гр.); Зависливо дивиться [Іцик] на ножики, перстені та скиндячки, що понамінювали інші (діти] (Фр.  Словник української мови в 11 томах