понамінювати

ПОНАМІ́НЮВАТИ, юю, юєш, док., чого.

Наміняти багато чогось.

Щетинник усячини понамінює: і полотна, і щетини, і яєць (Сл. Б. Грінченка);

Зависливо дивиться [Іцик] на ножики, перстені [персні] та скиндячки, що понамінювали інші [діти] (І. Франко);

[Лизя:] Та я тільки приміряла, а ви вже й на крик. [Гиря:] Ну годі, не сердься! Бач, усього понамінював тобі (М. Куліш).

Значення в інших словниках

1. понамінювати — понамі́нювати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. понамінювати — -юю, -юєш, док., перех. Наміняти багато чогось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. понамінювати — ПОНАМІ́НЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. Наміняти багато чогось. Щетинник усячини понамінює: і полотна, і щетини, і яєць (Сл. Гр.); Зависливо дивиться [Іцик] на ножики, перстені та скиндячки, що понамінювали інші (діти] (Фр.  Словник української мови в 11 томах
4. понамінювати — Понамінювати, -нюю, -єш гл. Намѣнять (во множествѣ). Щетинник усячини понамінює: і полотна, і щетини, і яєць, а тоді в городі й продає. Славяносерб. у.  Словник української мови Грінченка