понамучувати

ПОНАМУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, док., кого, що.

Намучити багатьох, помучити довго кого-небудь.

Значення в інших словниках

1. понамучувати — понаму́чувати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. понамучувати — Понамучувати, -чую, -єш гл. Измучить, намучить (многихъ).  Словник української мови Грінченка