понамучувати
ПОНАМУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, док., кого, що.
Намучити багатьох, помучити довго кого-небудь.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- понамучувати — понаму́чувати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- понамучувати — Понамучувати, -чую, -єш гл. Измучить, намучить (многихъ). Словник української мови Грінченка